1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Субота жовт. 21

Семінар 2008 Париж 1

PDF Друк E-mail

Співпраця НДІУ і Української школи мистецтв у Парижі (Франція)

 

 

 

 

На запрошення дирекції Української школи мистецтв у Парижі (Франція) при Українському культурному центрі посольства України у Франції у червні 2008 року Коротя-Ковальська Валентина Павлівна, народна артистка України, співачка, завідувач відділу культури Науково-дослідного інституту українознавства, перебувала у відрядженні у рамках співпраці між цією школою та Науково-дослідним інститутом українознавства і брала участь у Днях Європейської музики та фестивалі Української музики у Парижі.

 

 

21 червня традиційно у різних куточках столиці для парижан та гостей міста відбувалися концерти артистів з усієї Європи. Мені випала честь представляти Україну на концертному майданчику центрального парку разом з фольклорним ансамблем «Калина» будинку культури «Більшовик» м.Києва.

 

 

Значну частину концерту випало на долю учнів Української школи мистецтв, які підготували українські танці та пісні і з великою старанністю та запалом їх виконували. Протягом 3-х годин мені тричі прийшлося виходити на сцену, де я співала древні українські народні та обрядові пісні в акапельному виконанні.

 

 

Мене вразила увага та цікавість парижан до української народної пісні і взагалі до українського мистецтва.

 

З особливим хвилюванням чекала зустрічі з дітьми Української школи мистецтв на майстер-класі, який відбувся в приміщенні Культурного центру Посольства України у Франції.

 

 

 

За дві години, виділених для роботи з дітьми, вчителями та батьками мені вдалося розповісти по значення української народної пісні для розвитку особистості, навчити їх пісні про Україну («Сховалось сонце за горою»)

 

 

та танцю «Печоне порося», записаному на Поліссі.

 

 

При вивченні пісні я намагалась її так співати, щоб у дитячій уяві створився цілісний образ України, щоб вони відчули красу цієї мелодії. Сільвія, дівчинка дев’яти років, чомусь тихенько заплакала, закрившись листком з текстом, чим мене добряче налякала. На моє запитання відповіла, що пісня дуже сумна, хоча насправді пісня просто ніжна і мелодійна. На перерві Сільвія підійшла до мене і, ніби вибачаючись, сказала, що коли вдома мама співає пісню «Цвіте терен», вона теж плаче... Так народна пісня зачаровує душу дитини, і вона чистою сльозою виливає свої почуття.

Танець теж дуже сподобався як дітям, так і дорослим.

 

 

Пізніше, на вечорницях, влаштованих батьками з нагоди закінчення навчального року, вони попросили мене ще раз повторити урок танцю, і знову разом з дітьми весело танцювали цей поліський шедевр. А розучену пісню про Україну учень школи мистецтв Олексій виконував на конкурсі, влаштованому організаторами вечорниць.

 

 

Щодня директор Української школи мистецтв Олена Місталь намагалася показати нам якнайбільше історичних місць Парижу. Хоча я перебувала там вже втретє, та захоплення цим містом не змінюється. Загалом, поїздка була надзвичайно приємною, корисною і залишила в моїй пам’яті незабутні враження.

 

 

В.П.Коротя-Ковальська

 

 
© Всі права захищені
test