1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Середа черв. 28

Публікації Калакура

PDF Друк E-mail


Калакура Ярослав Степанович – відомий український історик, українознавець, історіограф, джерелознавець, доктор історичних наук (1980), професор, акад. АН Вищої школи України (1997). Працював в інституті на посаді провідного наукового співробітника відділу історико-правових і теоретико-методологічних проблем українознавства до 31 грудня 2011 року. Я Калакура був членом Вченої ради інституту, редколегії журналу "Українознавство". Йому належить помітний внесок в опрацюванні новітньої концепції українознавства, його історичних, історіософських та реоретико-методологічних засад. Він автор книги "Історичні засади українознавства" (2007), співавтор колективних праць "Українці у світовій цивілізації та культурі" (2008), "Історія українознавства" (2011), "Науковий інструментарій українознавця" (2012) та ін. Має понад 500 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, у т.ч. 85 індивідуальних і колективних монографій, 20 підручників та навчальних посібників.

Я Калакура  –  заслужений професор Київського національного університету ім.Т.Шевченка (2003), Заслужений працівник вищої школи України (1984), відмінник народної освіти України (1997). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР (1087), орденом За заслуги ІІІ ст. (2002), Почесною Грамотою Верховної Ради України (2009) тощо.

Публікації:

1. Українська історіографія. Курс лекцій. – К.: Ґенеза, 2004. – 497 с.

2. Історичні засади українознавства. – К., 2007. – 381 с.

3. Джерелознавчі аспекти сучасного українознавства // Вісник Київського університету. Серія “Українознавство”. – К., 1997. – Вип. 2. – С. 24–32.

4. Історіографічні джерела українознавства І пол. ХХ ст. // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах і документах: Зб. наук. праць. У 2-х част. – К.: НВЦ “Наша культура інаука”, 1999. – Ч. 1. – С. 51–58.

5. Самостійницька концепція ІV Універсалу в українській історіографії // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. / НАН України, Ін-т історії України та ін. – К.: Рідний край, 1999. – Вип. 5. – С. 20–29.

6. Новітня історіографія Злуки УНР та ЗУНР // Українська соборність: ідея, досвід, проблеми. – К., 1999. – С. 234–243.

7. Українські історики на шляху до соборності національної історіографії // Вісник Київського університету. Серія “Історія”. – К., 2001. – Вип. 54. – С. 10–17.

8. За критеріями високого обов’язку, професіоналізму й відповідальності // Українознавство. – 2002. – № 4. – С. 32 –35.

9. Історизм української дипломатії // Україна дипломатична. Науковий щорічник. – К., 2003. – Вип. ІІІ. – С. 519–533.

10. Методологічний інструментарій українознавця // Українознавство. – 2003. – № 1. – С. 76 –79.

11. Історична взаємозумовленість системи національної освіти та українознавства // Українознавство. – 2003. – № 2–3. – С. 114–116.

12. Історик, який завжди залишався українцем (до сторіччя проф. Шевченка І.І.) // Українознавство. – 2003. – № 2–3. – С. 26–28.

13. Подвижники розумного, доброго, вічного // Українознавство. – 2003. – № 4. – С. 435–436.

14. Історичні засади українознавства як науки і навчальної дисципліни // Зб. наук. праць НДІУ. – К., 2003. – Т. 1. – С. 174–181; теж саме. // Українознавство. – 2001. – № 1. – С. 20–25.

15. Міфологізація української історіографії в добу хрущовської “відлиги” // Історичний журнал. – 2004. – № 8. – С. 36–41.

16. Історична пам’ять як чинник самоідентифікації українського народу // Українознавство. – 2004. – Ч. 1. – С. 206–210.

17. Місія України з погляду українознавства // Українознавство. – 2004. – № 3–4. – С. 328–331.

18. Основні етапи формування джерельної бази з історії української державності // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Історія. – К., 2005. – Вип. 77–79. – С. 116–118.

19. Мова як об’єкт та інструмент історичного дослідження // Українознавство. – 2005. – № 4. – С. 96–101.

20. «Народ без ідеї, що храм без Бога». Національна ідея як українознавча проблема // Українознавство. – 2006. – № 1. – С. 74–79.

21. Методи українознавчого дослідження // Українознавство. – 2006. – № 2. – С. 91–92.

22. Внесок істориків діаспори у збагачення національних традицій української історіографії // Українці: світова нація перед викликами ХХІ ст. – К.: Смолоскип, 2006. – С. 38 – 55.

23. Створено розумом і серцем // Кононенко П.П. Українознавство – наука любові, етики, життєтворчості: Зб. наук. праць. – Львів: Сполом, 2006. – С. 4–10.

24. Безперервність та наступність національної історичної освіти: українознавчий зміст // Українознавство. – 2006. – № 4. – С. 122–127.

25. Започаткування наукових основ українознавства (на зламі ХVІІІ–ХІХ ст.) // Зб. наук. праць НДІУ. – К.: Рада, 2007. – Т. ХVІ. – С.41–53.

26. Джерела з державницького напряму української історіографії 1920–1930-х рр. // Історичний журнал. – 2007. – № 5. – С. 74–84 (у співавторстві).

27. Історичний антропологізм як методологічний принцип українознавства // Українознавець. – Вип. 7. – Львів, 2007. – С. 22 – 26.

28. Періодизація як дослідницький метод в українознавстві // Українознавець. – Львів, 2007. – Вип. ІV. – С. 22–27.

29. П.Кононенко, Я.Калакура Українознавство – інтелектуальна молитва за Україну // Українознавство. – 2007. – №.3. – С. 28–33.

30. Українознавчий погляд на голодомор 1932–1933 років як геноцид українського народу // Українознавство. – 2008. – № 1. – С. 96–103.

31. Джерельне та історіографічне підґрунтя новітнього українознавства з погляду методології // Українці у світовій цивілізації і культурі. Колективна монографія. – К.: НДІУ, 2008. – С. 52–62.

32. Формування українського патріотизму: історичне та історіографічне підґрунтя // Українознавство. – 2008. – № 2. – С. 222–226.

33. Новітнє українознавство в джерельному та історіографічному вимірах // Українознавство. – 2008. – № 4. – С. 40–44.

34. Хроніка нищення України // Українознавство. – 2009. – № 1. – С. 286–290.

35. «Без знань про себе ми – не ми». До 75-річчя Л.К.Токаря // Українознавство. – 2009. – № 3. – С. 37-42.

36. Нескореність українців очима історика і письменниці // Раби Києва не мовчали (До 75-річчя Р.П. Іванченко). – К., 2009. – С. 3 – 12.

37. Творча спадщина Миколи Костомарова у контексті трансформації малоросійства в українство» // Українознавство. – 2009. – № 3. – С. 315–318.

38. Українознавство як засіб формування історичної свідомості молоді // Українознавство. – 2009. – № 4. – С. 35–40.

39. Студії з теоретичних засад науки самопізнання українського народу (до 75-річчя Л. Токаря) // Зб. наук. праць ННДІУ. – К., 2009. – Т. ХХV. – С. 48–57.

40. Українознавчий вимір історичних, джерелознавчих та археографічних студій Володимира Сергійчука // Українознавство. – 2010. – № 1. – С. 37–41.

41. Витоки українського суспільства та зародження громадянства (княжа доба) // Зб. наук. праць ННДІУ. – К., 2009. – Т. ХХVІ. – С. 241–253.

42. Образ Директорії УНР в українській історіографії: від негативізму до глорифікації // Кам’янець-Подільський – остання столиця Української Народної Республіки: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Кам’янець-Подільський, 6-7 жовтня 2009 р. – Кам’янець-Подільський, 2010. – С. 12–21.

43. Джерельний потенціал новітнього українознавства // Українознавство. – 2010. – № 4. – С. 37–44.

 

 
© Всі права захищені
test