1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Середа черв. 28

Презентація «Кобзаря» в авторській концепції шевченкознавця Миколи Зубкова

PDF Друк E-mail

Презентація «Кобзаря» в авторській концепції шевченкознавця Миколи Зубкова

Цю збірку, упорядковану відомим українським мовознавцем, багаторічним співробітником Харківського національного університету ім. В.Каразіна Миколою Зубковим (у цьому непростому місті пан Микола знаний як один з найактивніших патріотів, організатор багатьох культурницьких і патріотичних акцій – за що навесні 2014-го «Русская весна» і віддячувала йому пострілами у вікна) все ж доречніше називати у той спосіб, яким вона вже стала знаною громаді – «Заборонений Кобзар». Бо саме на тих знакових для національної культури текстах «Кобзаря», що вони свідомо, системно і цілеспрямовано цензурувалися, заборонялися, фальсифікувалися і за царату, і в добу панування більшовицьких генсеків, і звертає найперше увагу Микола Зубков. Звертає увагу як шевченкознавець, текстолог, але найголовніше – як патріот, для якого поезія автора «Гайдамаків» та «Кавказу» постає не етнографічним раритетом чи музейним експонатом, а найактуальнішим чинником сучасності, тим простором художнього мислення генія, у якому можна віднайти відповіді на питання, що їх ставили і ставлять перед Україною сторіччя XІX, XX, XXІ.

Презентуючи 1 березня в Науково-дослідному інституті українознавства цей «Кобзар» (ошатно видрукуваний том невідомого загалові Шевченка витримав натепер уже п’ять перевидань), Микола Зубков зазначив, що поклав собі за мету видати збірку поезій, цілковито відмінну від тих псевдо-«Кобзарів», що їх масово продукували в епоху більшовизму. Протилежну їм змістом, стилістикою, концепцією, примітками (коментарі до СРСР-івських «Кобзарів», нагадаємо, не розкривали, а зумисне спотворювали сенс Шевченкового слова: чи не в кожному абзаці віднаходимо там щось на кшталт «Шевченко не зрозумів прогресивної ролі Петра І-го», «не усвідомив значення Переяславської ради» і т. ін.). «Великий льох», «Іржавець», «За що ми любимо Богдана», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові», «Чигрине, Чигрине», «Якби то ти, Богдане п’яний…» – цим поетичним шедеврам виразної антиімперської тональності в упорядкованому Миколою Зубковим «Кобзарі» приділяється місце не другорядно-периферійне, а найвагоміше. Так само іншим, засадничо-антирадянським постає тут і принцим світоглядного осмислення Кобзаревої поезії: науковець підкреслює, що правдивий, автентичний, неспотворений світ Шевченкової поезії позначений перевагою релігійно-екзистенційних та україноцентричних домінант. Переконливим свідченням цьому, як наголошує пан Микола, – те, що у своїх творах Шевченко понад 1000 разів вживав імена Бога й понад 200— Україна.

Однією з цікавих і прикметних особливостей «Кобзаря» в інтерпретації Миколи Зубкова бачиться те, що він взяв до свого видання також і ті поезії, які Шевченковими визнаються не стільки академічним, скільки народним шевченкознавством. Такий підхід дозволяю осмислити Шевченкову поезію не в її статиці а в русі, у соціальній дії, у практиці, у розгортанні україно центричних імперативів, які й утворюють ту систему координат, що в ній народ осмислює феномен Шевченка вже впродовж двох сторіч.

І презентований «Кобзар», і ті концептуального значення напрямні сучасного шевченкознавства, на яких наголосив у своєму виступі Микола Зубков, спричинили до жвавого і зацікавленого обговорення. «Про Шевченка усі сперечаються. І водночас саме Шевченко всіх об’єднує. Певно, таке під силу лише справжнім геніям», – наголосив, підсумовуючи його, модератор зустрічі – директор НДІУ, к.і.н. Богдан Галайко.

Відділ української філології

 
© Всі права захищені
test