1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
П'ятниця серп. 18

Презентація монографії Миколи Лазаровича «Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба»

PDF Друк E-mail

Презентація монографії Миколи Лазаровича «Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба»

У цієї книги – особлива історія: вона побачила світ двома виданнями (обидва у тернопільському видавництві «Джура»: перше – 2005-го, друге – цьогоріч), і кожне з них вже має свою «біографію». Видана далекого post-помаранчевого 2005-го монографія про січових стрільців була свідченням стрімкого зростання вченого-історика, який натоді вже був знаний науковий спільноті такими своїми працями, як «Маршерують наші добровольці…», «Економічнна історія України», «Разом нас багато…». У короткому часі по тому з’являються такі його грунтовні роботи, як «Ілюстрована історія України: короткий курс лекцій» (за цим підручником школярі найуспішніше складали ЗНО з історії, тому по вичерпанні накладу книгу навіть ксерокопіювали), «Голодомор 1932-1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки», «Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923», «Нації незгасний смолоскип. Постать Степана Бандери на тлі національно-визвольних змагань у Західній Україні в 20-50-х роках XX століття» – шерег книжкових назв вільно продовжувати і продовжувати. Незабаром Микола Лазарович стає професором, успішно захищає докторську дисертацію…

А далі прийшла війна, і доктор та професор, який мав усі можливі (і законні!) підстави не вдягати камуфляж з п’ятої спроби таки здолав військкомат і пішов на фронт. Пішов не офіцером у прес-службу, а сержантом на «передок» – командиром взводу 14-ї окремої механізованої бригади. «Я просто не зміг інакше, адже писав про Січових стрільців – найморальніше і найпатріотичніше військо впродовж усієї української історії», – скаже він згодом. А в часі короткого відпочинку продовжував роботу фахового історика, готуючи друге – суттєво доповнене – видання «Легіону Українських січових стрільців». Особливу увагу звертав на «Поіменний список Легіону УСС»: прагнув, аби на вибоїстих шляхах історії не загубилося жодне ім’я з покоління тих, хто поч. XX ст. першими зі зброєю в руках дав відсіч імперіалістичні Московщині…

«Це була найкраща презентація, в якій мені довелося брати участь»,– напише згодом знана тернопільська письменниця і громадський діяч Леся Коковська-Романчук. Бо й направду: 12 днем березня 2016-го у Тернопільській обласній філармонії, де презентувалася більше ніж 600-сторінкова історія Січового стрілецтва авторства Миколи Лазаровича, панувала особлива атмосфера... Чи не вперше у нашій історіографії останніх десятиліть маємо страву з фаховим дослідженням ключового у XX ст. епізоду української військової історії, написаного пером професійного історика, який не з чужих споминів, а з власного досвіду спізнав, що таке бути бійцем в окопі. Певно, саме з огляду на це книзі і притаманна та особлива тональність, в оперативному полі якої поєднуються емоційність та аналітична глибина.

І ще одна прикметна особливість «Легіону Українських січових стрільців» Миколи Лазаровича: попри те, що в книзі досліджується контекст історичних подій сторічної давнини, її зміст видається сучасним, навдивовижу актуальним – на цьому її аспекті найперше наголошували учасники презентації.

Із виступів на ній – кілька найповажніших фрагментів:

Василь Ванчура – директор видавництва «Джура»: «Серед усіх виданих впродовж останніх років нашим видавництвом книг «Легіон…» для мене – найцінніша праця. І тому, що автор її, мій дорогий товариш Микола Лазарович, сам пройшов АТО, і тому, що ідеться в дослідженні про долі тих людей, справу яких ми маємо нині продовжити і нарешті завершити»;

Микола Литвин – доктор історичних наук, професор, директор Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України: «Не можна не погодитися із головним висновком цієї монографії: минають століття, а природа агресивного московського імперіалізму лишається незмінною. Але так само незмінною лишається і героїчна жертовність українців, яким першими випадає збройно спиняти цю страшну навалу»;

Іван Монолатій – доктор політичних наук, професор кафедри політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувач кафедри дипломатії та європейської політики Університету Яна Кохановського у Келцах (Польща): «У переддень 100-річчя бою на Лисоні фундаментальна монографія Миколи Лазаровича ще раз нагадує нам: на початку XX ст. саме Січові стрільці піднесли «українське питання» на рівень справді всеєвропейський. Вони «не словом, а ділом» довели, що без утвердження незалежної української державності система європейської безпеки існувати просто не може»;

Богдан Галайко – кандидат історичних наук, директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН України (м.Київ): «Ця книга є дуже важливою для наших бійців там, на Сході. Вона формує те усвідомлення української історичної традиції, те знання про наше військове минуле, без якого неможливою є перемога насамперед у сьогоднішній російсько-українській війні, війні насамперед світоглядовій. І це усвідомлення доконечно важливе також для усіх українців – на Заході, на Сході, у Центрі – аби мати ту силу духовного опору, яка завжди гартувала наші перемоги»;

Олександр Хоменко – науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавста (м.Київ): «Найвагомішою для мене частиною цієї монографії Миколи Лазаровича бачиться «Поіменний список Легіону УСС» – справді перший у нашій історіографії «реєстровий список» усіх «лицарів червоної калини» – від старшин до рядового стрілецтва. Бачиться у такому підході щось засадничо українське, щось, що в основі своїй протилежне світогляду московства: пам’ятати про кожну людину, бачити в ній не порох під царськими ногами, а неповторну долю і неповторне життя».

Високим фіналом презентації стала пісня – автентичний український мелос, що його подарував громаді «Хорея Козацька» під орудою уславленого кобзаря, заслуженного артиста України Тараса Компаніченка.

Відділ української філології

 
© Всі права захищені
test